«А ходімо в театр», – сказала наставник 201 групи О.М. Линтвар своїм студентам…
І ось ми знаходимось у стінах Національного академічного драматичного театру ім. Лесі Українки. Сказати, що вистава «Варшавська мелодія» нам сподобалася – це майже нічого не сказати, тому трохи деталей. Камерна постановка на 2 особи, зрозуміло, що чоловік і жінка – спочатку юні студенти у післявоєнній Україні. Вона полька, він українець, все б прекрасно, якби не заборона радянської влади шлюбів з іноземцями. Так і проходить життя – випадкові зустрічі, недолугі і боязкі спроби знову, але…
Так радянська влада зламала долю однієї закоханої пари. А скільки таких пар було в її ганебній історії?!
Дівчата після вистави вийшли в сльозах. Є про що поміркувати, над чим замислитись.
А сьогодні студенти знову на парах – навчаються, спілкуються, радіють, сумують, будують стосунки.
І дай, Боже, щоб їх не спіткала доля героїв вистави «Варшавська мелодія». Тому продовжуємо жертвувати, допомагати нашим ЗСУ, попри все.
